Голодомор в Україні: говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди

У Вікторійській сільській бібліотеці-філії до Дня пам’яті жертв голодоморів проведено історичний реквієм „Голодомор в Україні: говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди“. Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є Голодомор 1932-1933 років. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі страшні часи зауважила бібліотекар Алла Хохлова. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. „Ні труни, ні хрестів і ні тризни! Прямо в яму, на віки- іків! Чорна сповідь моєї Вітчизни і її затамований гнів“. Користувачка бібліотеки Галина Служенко переказала розповідь своєї мами та сусідки про голодомор в селі Архемівка. Свої переповідані свідчення від рідних розповіли Наталія Колібаба, Тамара Макаренкота та Лідія Михайленко, яка опісля запалила свічку пам’яті. На заході присутні прослухали зворушливу пісню „Свіча“ у виконанні Оксани Білозір, переглянули відеоспогад „Голодомор. Як росія вбивала Україну голодом“. Голодомор приніс не лише страждання і мученицьку смерть. Голодомор приніс на українську землю страх, який живе серед нас. Лише правда про геноцид українського народу і пам’ять про кожного невинно убієнного може звільнити націю від цього важкого спадку. Дивляться душечки з неба – горю нема забуття… Жити б і жити їм треба, бо найдорожче – життя. Лариса Ковалівська

• 

• 

• 

•