У Куріньківській сільській бібліотеці-філії до 105-річчя від дня народження українського письменника Григорія Михайловича Тютюнника оформлено виставку-вітання „Талант людяності. І вроджений, і вистражданий“. На виставці представлені біографічні матеріали про письменника та книги, які він написав. Я знаю одне, що треба писати хороші твори, а хороші вони будуть тільки тоді, коли писатимемо правду. (Г.М. Тютюнник) Народився Григорій Тютюнник 23 квітня 1920 року в селі Шилівка на Полтавщині. Пройшов непростий життєвий шлях. Слава письменника не настигла за життя та він її зовсім і не прагнув. Хотів, щоб читали, щоб розуміли, тому писав просто і жив просто, як ті селяни, що стали героями його роману „Вир“. Саме за цей роман Грирогій Михайлович отримав найвищу в Україні творчу відзнаку за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва і став Лауреатом Державної премії ім.Т.Шевченка в 1963 році посмертно. „Він мав талант людяності, і вроджений, і вистражданий. Справжній талант не дається без болю і муки, як і саме життя. А ще життя не дається без любові… Мало – бачити, мало – розуміти. Треба любить… Бо любов, то найвищий дар, який коли-небудь може отримати людина…“ писав про Григорія Тютюнника його молодший брат, відомий письменник Григір Тютюнник. Друга світова війна залишилася у тілі Григорія Михайловича на все життя – уламком сталі, що він носив під самісіньким серцем. Письменника було поранено в легеню, інколи осколок давав знати про себе – рухався, спричиняючи неймовірний біль. 29 серпня 1961 р. у прозаїка не витримало серце. Поховали його на Личаківському цвинтарі у Львові. В історії української літератури Григорію Михайловичу Тютюннику належить одне з визначних місць. Від сторінки до сторінки, від оповідання до роману читачі відчувають талант прозаїка – суворий і ніжний, сильний і щирий. Письменник понад усе любив Україну, свій народ і служив йому вірою та правдою. Він мріяв ще багато написати для прийдешніх поколінь, але не встиг. Та, відходячи у вічність, залишив для молоді свій заповіт: Йдучи від рідного порогу, Багато не беріть в дорогу: Блакить, синь неба, журавлі Й любов до рідної землі.
