В Яцинівській сільській бібліотеці-філії, за технічної підтримки Яцинівської філії Пирятинського КГЦ, до 90-річчя українського поета Василя Андрійовича Симоненка проведено захід літературний портрет „Його душа світилася зорею“. Василь Симоненко – лицар молодої української поезії. Сенс усього свого життя він вбачав у служінні рідному народу, приреченому на одвічну боротьбу за національну незалежність і соціальну справедливість. Глибинне патріотичне почуття живило бентежну душу поета, щодень вело в життя, як на подвиг. Серцевинними образами поезії Симоненка були мати і Вітчизна – Україна. Свята любов до матері України стала його громадянським болем, мукою роз’ятреного серця. Василь Симоненко любив життя, Україну, людей, високо цінував красу і правду, палко ненавидів брехню, лицемірство, духовну обмеженість і байдужість. Любив ніжно і віддано ненавидів жагуче і послідовно. Ніколи й нікого не зрадив. Він щиро обдаровував людей теплом і світлом своєї доброї і чесної душі. Був поетом. А доля поета – писати вірші, складаючи слово до слова, рядок до рядка, день у день, вечорами й ночами. Вершиною полум’яної музи Симоненка став вірш „Лебеді материнства“ в якому звучить святий материнський наказ: „Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину“. Бібліотекар Надія Пантелюк розповіла про нелегке дитинство поета, про його шкільні роки, роки навчання та роботи. Звучала поезія Василя Андрійовича, пісні на його вірші. Захід супроводжувався слайдовою презентацією. Не примеркла з літами поетична зоря Василя Симоненка. Горить високим, чистим світлом у небі українського красного письменства. По цій високості й чистоті, по алмазному блиску пізнаємо її серед інших. Є в його творчім здобутку речі, які сьогодні справедливо назвати класичними. Справді, ніби молодий витязь, звівся він у нашій поезії, і так виразно чуємо його свіжий, мажорний юнацький бадьорий голос, яким він і сьогодні вітає життя:
Здраствуй, сонце, і здраствуй вітре!Здраствуй свіжосте нив!Я воскрес, щоб із вами житиПід шаленством весняних злив. Хай заляжеться тиша навколо,Й знову стану, як ви, німим,Але в серці моїм ніколиНе замовкне весняний грім. … Світла пам’ять, Поету…
