Голос моєї душі

Магія ліній у плетінні вічності У Прихідьківській сільській бібліотеці-філії до 90-річчя з дня народження видатного українського митця Івана Степановича Марчука організовано бібліотечну галерею ,,Голос моєї душі“. Іван Марчук – народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, член Золотої гільдії Римської академії сучасного мистецтва. У 2007 році потрапив до рейтингу ,,100 найвизначніших геніїв сучасності“. Є засновниом техніки ,,пльонтанізм“, назва якого походить від західноукраїнського слова ,,пльонтати“ (переплітати). Картини художника виглядають, як створені з химерних переплетених ниток. Його доробок налічує близько 5000 робіт і понад 150 персональних виставок. Бібліотекар Людмила Бутич розповіла про життєвий і творчий шлях видатного художника, його авторський стиль, про найвідоміші шедеври митця. Народився Іван Степанович 12 травня 1936 року в селі Москалівка на Тернопільщині в родині відомого на всю околицю ткача. Саме батьківське ремесло пізніше вплинуло на його „ниткоподібну“ техніку малювання. Стиль художника не вписувався в рамки радянського соцреалізму. КДБ переслідувало художника за „націоналістичні погляди“ та нетрадиційне мистецтво. Його не приймали до Спілки художників, що фактично позбавляло права на офіційні виставки та власну майстерню. З початком перебудови та розпадом СРСР Іван Марчук зміг виїхати за кордон. Він жив і працював у Австралії, Канаді, США. Саме за кордоном до нього прийшло справжнє світове визнання, а його картини почали купувати відомі колекціонери. Наприклад пейзаж ,,Зійшов місяць над Дніпром“ проданий за 300 тисяч доларів, а картина ,,Сад спокуси“ – за 120 тисяч. Це зробило Івана Степановича найдорожчим живим художником України. Після теракту 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, свідком якого він став, художник вирішив остаточно повернутися до Києва і нарешті отримав визнання в Україні та найвищі державні нагороди, звання. Присутні милувалися фоторепродукціями картин Івана Степановича, ділилися враженнями. Користувачка бібліотеки Ганна Булавко, яка в 2021 році відвідала виставку картин художника у Києві, розказала про свої емоції та почуття захоплення від неповторного таланту митця, його неперевершених картин, величина яких вражала – 2,5 на 4 метри. „Техніка виконання просто зачаровувала“, – говорила пані Ганна. Від унікальних ліній неможливо було відірвати погляд. Викликало захват й оформлення виставкової зали в українському стилі. Картини Івана Марчука вражають і мистецтвознавців Європи, Америки, Австрії. Йому пропонують виставлятися у найкращих залах світу. Адже роботи художника вражають своєю експресією, кольором, глибиною почуттів. Кожна картина – це діалог між автором і глядачем, це світло що віддзеркалює його духовний пошук. Після початку повномасштабного вторгнення Іван Степанович знову був змушений стати „громадянином світу“. Наразі він проживає та працює у Відні (Австрія). Сам художник часто каже, що живе там, як „пташка в золотій клітці“ — він забезпечений усім необхідним для творчості, але серцем і думками завжди в Україні, чекає на перемогу, щоб повернутися додому. Попри поважний вік, художник залишається неймовірно продуктивним. За останні кілька років в еміграції він створив понад 200 нових полотен, продовжуючи свій знаменитий цикл „Голос моєї душі“ та експериментуючи з новими формами. „Я ще не все сказав“, – говорить Іван Степанович. На честь 90-річного ювілею митця у віденській оранжереї Шенбрунн відбувся грандіозний урочистий вечір за особистої участі художника. Буквально днями Іван Марчук був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня за визначний внесок у мистецтво. Завершуючи зустріч, бібліотекар сказала, що варто пам’ятати: Іван Марчук — це не просто 5000 картин чи унікальний „пльонтанізм“. Це людина, яка довела, що українське мистецтво може бути космічним, незбагненним і водночас глибоко рідним. Захід у форматі бібліотечної галереї став справжнім храмом, де кожен занурився в красу і глибину українського мистецтва, відчув душу митця Івана Марчука і поринув в магію його творчості.#Іван_Марчук#Методична_тека

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

•