В Олександрівській сільській бібліотеці-філії до 400-річчя від дня народження Марусі Чурай напівлегендарної народної співачки та поетеси часів Хмельниччини, яка за переказами жила в Полтаві, оформлено викладку- портрет „Незмінна у віках!“. Її називають дівчиною-легендою, адже навіть дата її народження є неточною – близько 1625 року. Тому кожне нове покоління, читаючи про народну співачку, може лише здогадуватися, де правда, а де вимисел. Народна пам’ять приписує поетесі авторство близько 20 пісень. Серед найвідоміших: «Віють вітри», «Ой не ходи, Грицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Сидить голуб на березі», «Засвіт встали козаченьки», «Котилися вози з гори», «Ішов милий горонькою» та інші. Марусі Чурай присвячено чимало літературних творів, але найвідомішим з них став історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко. Можна й нині сперечатися, чи історичною постаттю була Маруся, чи ні. Проте незаперечним залишається одне – вона стала символом української пісні, яка була і є душею нашого народу.





